Конюшина біла повзуча

Лікувальні властивості і протипоказання

Червона конюшина і домашні препарати, виготовлені на її основі володіють набором корисних властивостей:

• протизапальною;
• жарознижувальною;
• тонізуючою;
• протигрибковою;
• жовчогінною;
• знеболюючою;
• відхаркувальною.

Офіційною медициною було доведено, що в «шишечках» конюшинових суцвіть містяться фітоестрогени, які представляють собою рослинний аналог естрогенів. Суцвіття багатолітника додатково здатні ще й впливати на гормональний фон.

Червона конюшина розріджує або згущує кров?

Завдяки високому вмісту дубильних речовин, багаторічна рослина розріджує кров. Густа кров сама по собі не вважається хворобою в прямому сенсі цього слова, але вона може стати причиною багатьох патологій, які розвиваються на такому сприятливому тлі.

Густа кров повільніше рухається по внутрішніх «магістралях» організму, можуть утворюватися тромби. Відповідно кисень не завжди доставляється до клітин вчасно. Виникає кисневе голодування. Регулярне вживання відвару або чаю з багаторічників сприяє розрідженню крові. Комбінувати засіб рекомендують з лимоном, томатами, буряком, оливковою олією і імбиром. Ці продукти мають схожу дію.

Від чого допомагає червона конюшина?

Настоянки, настої, відвари, чай і Мацерата на основі лугової конюшини використовуються для лікування і попередження ряду недуг:

• Для астматиків чай з конюшини підійде в якості засобу, що знижує ризики загострення захворювання у вигляді нападів ядухи;
• Регулярне вживання ліків з лугової конюшини очищає лімфатичну систему, на якій «осідають» бактерії і токсини при інтенсивній роботі;
• Завдяки високому вмісту вітамінів (найбільше аскорбінової кислоти) відвари і настоянки на основі лугової конюшини зміцнюють імунну систему;
• З подрібненого листя і стебел багатолітника роблять компреси, які прикладають до шкіри. Такі примочки лікують екзему, деякі грибкові захворювання, сприяють затягуванню ран і рубцювання опіків;
• При вживанні чаю з конюшиною можна позбутися від діареї, так як засіб має в’язкий ефект;
• Цим же напоєм рекомендують лікувати «залишковий» кашель після застуди, бронхіту;
• Соком конюшини можна залікувати алергічні реакції на шкірі;
• Для комплексного відновлення шкірних покривів приймають ванни з відваром (або інфузій) лугової конюшини, чистотілу і кропиви.

Лікувальні властивості лугової конюшини на цьому не закінчуються, продукт позбавляє організм від «шкідливого» холестерину. Паралельно з цим він зміцнює судинні стінки і підвищує їх еластичність, що запобігає утворенню атеросклеротичних бляшок. Її часто використовують, як профілактичний засіб від атеросклерозу. Відвари і чай на основі багатолітника здатні пригнічувати больові відчуття.

Чим корисна для жінок?

Червона конюшина особливо корисна для жіночого здоров’я. Її відвар або чай рекомендують пити в випадках, коли ознаки ПМС носять безконтрольний характер. Хоча засіб відносять до тонізуючих, він допомагає позбутися від неприємної тяжкості внизу живота, підвищеною агресії і різких перепадів настрою.

Червона конюшина при клімаксі знижує чутливість в області грудей, усуває припливи. Відвар з багаторічників допоможе нормалізувати нерегулярний цикл. Червона конюшина в гінекології застосовується в якості альтернативних ліків для лікування запалення придатків. Деякі цілителі з народу приписують червоній конюшині здатність позитивно впливати на репродуктивну систему. Клінічні дослідження цієї властивості не проводилися, але в профілактичних цілях бездітні пари іноді приймають відвар на основі багатолітника.

Протипоказання

Однак червона конюшина має і ряд протипоказань. Продукт не рекомендують використовувати в лікувальних і профілактичних цілях такими групами осіб:

• Вагітним і жінкам в період лактації. Конюшина може дестабілізувати гормональний баланс в організмі;
• Людям, які пережили інсульт;
• Гемофілікам і людям, що страждають від інших захворювань крові;
• При формах раку, розвиток яких безпосередньо залежить від гормонального фону (естрогенозалежних);
• Надмірне вживання продукту загрожує головними і м’язовими болями, нудотою, кровотечами.

Архіви

АрхівиОбрати місяць Серпень 2020 Квітень 2020 Березень 2020 Лютий 2020 Травень 2019 Лютий 2019 Січень 2019 Грудень 2018 Листопад 2018 Жовтень 2018 Вересень 2018 Серпень 2018 Липень 2018 Червень 2018 Травень 2018 Квітень 2018 Березень 2018 Лютий 2018 Січень 2018 Грудень 2017 Листопад 2017 Жовтень 2017 Вересень 2017 Серпень 2017 Липень 2017 Червень 2017 Травень 2017 Квітень 2017 Березень 2017 Лютий 2017 Січень 2017 Грудень 2016 Листопад 2016 Жовтень 2016 Вересень 2016 Серпень 2016 Липень 2016 Червень 2016 Травень 2016 Квітень 2016 Березень 2016 Лютий 2016 Січень 2016 Грудень 2015 Листопад 2015 Жовтень 2015 Вересень 2015 Серпень 2015 Липень 2015 Червень 2015 Травень 2015 Квітень 2015 Березень 2015 Лютий 2015 Січень 2015 Грудень 2014 Листопад 2014 Жовтень 2014 Вересень 2014 Серпень 2014 Липень 2014 Червень 2014 Травень 2014 Квітень 2014 Березень 2014 Лютий 2014 Січень 2014 Грудень 2013 Листопад 2013 Жовтень 2013 Вересень 2013 Серпень 2013 Липень 2013 Червень 2013 Травень 2013 Квітень 2013 Березень 2013 Лютий 2013

Таксономия

Виды

Основная статья: Виды рода Клевер

По информации базы данных The Plant List, род включает 244 вида:

• Trifolium africanum Ser. — Клевер африканский
• Trifolium alexandrinum L. — Клевер александрийский, или Клевер египетский
• Trifolium alpestre L. — Клевер альпийский, или Клевер отменный
• Trifolium ambiguum M.Bieb. — Клевер сходный
• Trifolium andersonii A.Gray — Клевер Андерсона
• Trifolium angulatum Waldst. & Kit. — Клевер угловатый
• Trifolium angustifolium L. — Клевер узколистный
• Trifolium apertum Bobrov — Клевер открытозевый
• Trifolium arvense L. — Клевер пашенный
• Trifolium aureum Pollich — Клевер золотистый
• Trifolium badium Schreb. — Клевер коричневый
• Trifolium brandegei S.Watson — Клевер Брандеги
• Trifolium campestre Schreb. — Клевер полевой
• Trifolium canescens Willd. — Клевер седоватый
• Trifolium caucasicum Tausch — Клевер кавказский
• Trifolium cyathiferum Lindl. — Клевер чашеносный
• Trifolium dasyphyllum Torr. & A.Gray — Клевер серо-голубой
• Trifolium diffusum Ehrh. — Клевер раскидистый
• Trifolium dubium Sibth. — Клевер сомнительный
• Trifolium echinatum M.Bieb. — Клевер иглистый
• Trifolium eximium DC. — Клевер отменный
• Trifolium fragiferum L. — Клевер земляничный
• Trifolium glomeratum L. — Клевер скученный
• Trifolium gordejevii (Kom.) Z.Wei — Клевер Гордеева
• Trifolium haydenii Porter — Клевер Хайдена
• Trifolium hirtum All. — Клевер мохнатый
• Trifolium hybridum L. — Клевер гибридный, или Клевер розовый, или Клевер шведский
• Trifolium incarnatum L. — Клевер пунцовый, или Клевер мясо-красный
• Trifolium lappaceum L. — Клевер репейниковый
• Trifolium longipes Torr. & A.Gray — Клевер длинностебельный, или Клевер длинноногий
• Trifolium lupinaster L. — Клевер люпиновый, или Клевер пятилистный
• Trifolium macrocephalum (Pursh) Poir. — Клевер крупноголовый
• Trifolium medium L. — Клевер средний
• Trifolium micranthum Viv. — Клевер мелкоцветковый
• Trifolium montanum L. — Клевер горный
• Trifolium nanum Torr. — Клевер маленький
• Trifolium ochroleucon Huds. — Клевер бледно-жёлтый
• Trifolium pannonicum Jacq. — Клевер венгерский, или Клевер паннонский
• Trifolium parnassii Boiss. & Spruner — Клевер парнасский
• Trifolium parryi A.Gray — Клевер Парри
• Trifolium phleoides Willd. — Клевер батлачковый
• Trifolium physodes M.Bieb. — Клевер вспухлый
• Trifolium polyphyllum (C.A.Mey.) Latsch. — Клевер многолистный
• Trifolium pratense L. typus — Клевер луговой
• Trifolium repens L. — Клевер ползучий, или Клевер белый, или Клевер голландский
• Trifolium resupinatum L. — Клевер опрокинутый, или Клевер персидский
• Trifolium retusum L. — Клевер бедноцветковый
• Trifolium rubens L. — Клевер красный, или Клевер красноватый
• Trifolium spadiceum L. — Клевер тёмно-каштановый
• Trifolium squamosum L. — Клевер приморский

Вирощування конюшини лучної

Посадка конюшини лучної

Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

Догляд за конюшиною лучною

Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами.

Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.

Лучшие ответы

олеся кропинова:

Косил Ясь конюшину, Все смотрел на дивчину.

А дивчина жито жала, Улыбалась и моргала.

— Иди, Яся, ко мне, Полюбился ты мне!

Бросил Яська косить, Свою мать стал просить:

— Ой, ты, мама моя, Пожени ты меня.

Все уж парни поженились, Целовались и любились.

Кабы женушку я взял, То б не пил, не гулял.

— Так бери Станиславу, Она сядет на всю лаву!

— Станиславу не хочу, Куда ж ее посажу?

— Так бери себе Янину, Работящую дивчину.

Ту, что в поле жито жала, Улыбалась и моргала.

Картофельный папа:

Переводить нечего. Тут только два «непонятных» слова — «конюшина» — клевер, и «жито» — хлеб, пшеница.

Tomаtik:

одна из моих любымых. тоже. «Касив Яась канюшину, заглядауся на дяучину.. » тя ты …ОЙ люблю пестню. сподобауся-понравился.

Olga Zvonkova:

Жито — хлеб (рожь или пшеница ) Конюшина — клевер

Лава это лавка . В деревнях к столу лавки приставляли, на них могли сесть несколько человек . Тут смысл в том, что Станислава через чур толста

Касiў Ясь канюшiну, (3 р. )

Паглядаў на дзяўчыну.

А дзяўчына жыта жала,

Ды на Яся паглядала: —

Цi ты Ясь, цi ты не, (3 р. )

Спадабаўся ты мне.. .

Кiнуў Яська касиць, (3 р. )

Пачаў мамку прасiць: —

Люба мамка мая, Ажанi ж ты мяне! —

Дык бяры ж Станiславу, (3 р. )

Ка сядзела на ўсю лаву. —

Станiславу не хачу, (3 р. )

Бо на лаву не ўсажу! —

Дык бяры ж ты Янину, (3 р. )

Працявiтую дзяўчыну.

Касiў Ясь канюшiну, (3 р. )

Паглядаў на дзяўчыну.

Светик:

сподобауся — не понравилась, а уподобиласьконюшина — старый коньпаглядау — греческое слово

Karina Kot:

касиу ясь канюшыну паглядау на дяучыну а дяучына у дыти срала ды на яся паглядала ци ты ясь ти ты не прыняси паперку мне ясь пабег дадлму ды прынёс картону циты дурань ци тыхто …не помню

ппп:

Косил Ясь клевер (3 раза),Да поглядывал на девчонку.А девчонка пожинала рожь,да на Яся поглядывала.«То ли Ясь, то ли нет?Понравился ты мне…»

Перестал Яська косить (3 раза),Начал мамку просить:«Любимая мамка моя, а женила б ты меня?» —«Так бери же Станиславу (3 раза),Ту, что сидела на всю лавку.»

«Станиславу не хочу (3 раза),Ведь на лавку не усажу!» «Ну так бери ж Янину (3 раза),Работящую девчину.»

Косил Ясь клевер (3 раза),Глядел на девушку.

Тополь-М:

Насколько я помню, как мне беларус объяснял, конюшина это остатки стеблей после ручной уборки злаковых с помощью серпа. У нас это стерня. Но стерня после комбайна маленькая и готова к вспашке, а после ручной уборке стерня высокая и её нужно косить, чтобы плуг при перепашке не забивался. И теперь всё становится на место, Ясь косит стерню-конюшину, а Янина где-то рядом жнёт жито, т. е. убирает злаковые. И никакого клевера там нет.

высокий блондин в черном ботинке:

согласен что клевер и злаки не растут на одном поле

Рід Конюшина Trifolium

Великий
(до 300 видів) рід, який включає однорічні
або багаторічні трав’янисті рослини
невеликого або середнього розміру, з
висхідними, прямостоячими, рідше лежачими
стеблами. Листки трійчасті, рідше
пальчасті, з п’яти-дев’яти листочків.
Прилистки на значній частині своєї
довжини більш або менш прирослі до
черешка. Дрібні квітки зібрані в кулясті
або видовжені головчасті, рідше
короткокитицевидні або зонтикоподібні
суцвіття. Чашечка дзвоникувата, трубчаста
або більш-менш двогуба, з п’ятьма зубцями
чи надрізами: трубочка її з п’ятьма,
десятьма або 20 жилками: у зіві чашечка
відкрита або звужена мозолистим
потовщенням: біля плодів вона іноді
розростається. Віночок звичайно
залишається біля плода. Пелюстки
більш-менш зростаються між собою
нігтиками і в нижній частині приростають
до тичинкової трубки. Вітрило майже
вільне. Дев’ять тичинок зрослися нитками
в трубочку, десята тичинка вільна.
Зав’язь сидяча, рідше на ніжці. Боби
дрібні, шкірясті, здебільшого однонасінні,
дво-. три—, рідше чотири -, шестинасінні,
звичайно залишаються захованими
всередині чашечки, рідше висуваються
з неї і не розкриваються.

Конюшина
лучна (Trifolium
pratense)

Багаторічна рослина висотою 40—70 см з
трійчастими широко-яйцевидними або
видовженими, з виїмкою на верхівці
листками і прирослими до черешка
яйцевидними, з вістрям прилистками.
Квітки зібрані в суцвіття — головки.
Плід — яйцевидний однонасінний біб.
Цвіте з травня до вересня.

Конюшина
гірська
(Trifolium
montanum)

Багаторічна трав’яниста притиснуто-волосиста
рослина родини бобових. Квітконосні
стебла пря­мостоячі, біля основи
висхідні, нерозгалужені, 20—70 см заввиш­ки.
Листки трійчасті; листочки видовжено
еліптичні або ланцет­ні, жорсткі, з
дуже виразними жилками, дрібно- і
гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки
дрібні, неправильні, білі, у ба­гатоквіткових
щільних одиничних (або їх дві) головках.
Плід — біб. Цвіте у травні — серпні.

Конюшина
повзуча (Trifolium
repens)

Має повзучі пагони, які по вузлах
укорінюються. Стебло голе, сланке або
висхідне, розгалужене, часто порожнисте,
10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові,
трійчасті; листочки оберненояйцевидні,
дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні,
білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у
головчастих кулястих суцвіттях на
довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте
у травні — вересені.

Конюшина вузьколиста
(Trifolium angustifolium)

Однорічна
трав’яниста
рослина.
Стебла
10-30 см
заввишки, прості
або гіллясті,
поодинокі або по
3-5, опушені.
Прилистки
шиловидні.
Листки
вузьколінійні,
на щетинистих
черешках.
Суцвіття
— колосовидні
головки на
щетинистих
квітконосах.
Чашечка
густо
опушена.
Віночок
рожевий.
Плід —
плівчастий
біб з
1 насінням.
Цвітіння
— червень,
плодоношення —
липень.
Самозапильна
рослина.

Конюшина гібридна (Trifolium hybridium)

Стебло: високе (найвище стебло з головкою,
через два — три тижні після середньої
дати цвітіння) товщина в цей час —
середня; кількість міжвузля (через 1-2
тижні після середньої дати цвітіння;
нижнє міжвузля не менше ніж 0,5см) — від
середнього до високого; слабка щільність
опушення. Листок: довжина (центральний
листочок верхнього повністю сформованого
листка під кінцевою квіткою, через 1-2
тижні після середньої дати цвітіння) —
від середнього до довгого; ширина — від
середнього до широкого; кількість рослин
з білими відмітинами — відсутні або дуже
мало. Оцвітина рожевого кольору. Шкірка
насіння — багатокольорова.

Народні рецепти для оздоровлення

Звісно ж, існує безліч різних рецептів, наведемо лише декілька.
Від кашлю. Як відхаркувальний засіб потрібно приготувати такий відвар: 2 склянки висушеної конюшини  залити 1 л гарячої води (температура якої близько 80 градусів). Настояти протягом 1 години й процідити. Приймати тричі на день по 1 ст. л.
Використовувати відвар як профілактичний засіб чи в разі застуди.
У разі золотухи (діатезу)        у відварі конюшини купають маленьких дітей, у яких на шкірі з’являються висипання, спричинені золотухою. Залити склянкою води 3 ст. л. квітів конюшини й поставити на вогонь. Варити 1 хв після закипання, настоювати в закритому посуді 2 години. Процідити й додати в теплу ванну, де купатимуть дитину.
Цей же відвар застосовують для лікування грибкових захворювань як примочки.
У разі атеросклерозу. Червоними головками конюшини наповніть половину літрової банки й залийте 0,5 л горілки. Закрийте кришкою та приберіть у темне місце на 14 діб. Не забувайте періодично струшувати. Приймайте 1 раз на день перед обідом по 1 ст. л. Продовжуйте лікування протягом 3 місяців. Можна зробити перерву на 2 тижні й курс повторити. Прийом цієї настоянки допомагає позбутися  частого шуму й дзвону у вухах.
У разі стенокардії. Одну склянку квітів червоної конюшини залийте 0,5 л горілки й залиште настоюватися в темному місці 2 тижні. Приймайте по 1 ст. л. тричі на день перед їдою. Курс лікування 2 місяці.
Для відновлення сил після операції. Операція забирає багато сил, тому, щоб швидше стати на ноги і скоротити реабілітаційний період, можна скористатися відваром  конюшини. Залити 2 ст.л. квітів 1 склянкою окропу. Настояти протягом 1 години, процідити й пити тричі на день по 100 мл.
У разі запалення придатків. Залити 2 ст. л. головок конюшини 400 мл окропу, поставити на водяну баню й витримати на слабкому вогні 30-40 хвилин. Процідити й приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день.
У разі нерегулярних місячних. Залити 1 склянкою окропу 2 ст. л. суцвіть конюшини й настояти в закритому посуді 7-8 годин. Процідити й приймати по 100 мл за 2-3 дні до початку менструального циклу.
За дисциркуляторної енцефалопатії . Внутрішньочерепний тиск — одна з причин енцефалопатії. Для усунення його, а заодно й причин порушення діяльності головного мозку, варто скористатися простими рецептами. На першому етапі лікування приготуйте бальзам із трьох настоянок: червоної конюшини (50 г квіток конюшини залити 500 мл горілки, настояти два тижні в темряві), діоскореї кавказької (50 г її кореня настояти так само, як і квіти конюшини), прополісу (50 г подрібненого прополісу помістити в темний скляний посуд, залити 500 мл горілки, настояти 10 днів у темному місці). Усі три настоянки змішати порівну та збовтати. Приймати тричі на день по 1 ст. л. протягом 2 місяців.
Після двох місяців лікування потрійною настоянкою ще один місяць приймати тільки настоянку конюшини. Заповнити півлітрову банку до половини квітковими головками конюшини, все залити горілкою до верху, залишити в темряві на 2 тижні. Після цього можна приймати, попередньо розвівши 1 ст. л. настоянки в 50 мл води. Пити за 20 хв до їди тричі на день. Отже, курс лікування становить три місяці.
Від головного болю, запаморочення, гіпертонії, атеросклерозу та багатьох інших хвороб вживають по 1 ч. л. тричі на день спиртову настоянку конюшини (на 500 мл горілки  беруть 4 ст. л. трави).
У разі запальних захворювання очей, від грибкових хвороб. Використовують відвар рослини: 3 ст. л. конюшини і 200 мл води. Кип’ятити кілька хвилин, а потім настоювати 2 години. Процідити й промивати уражені місця.
Ще можна листя конюшини додавати в борщі, супи й салати, це зробить страву кориснішою та смачнішою.
Незважаючи на цілющі властивості конюшини, вона має й протипоказання до застосування. Так, препарати з неї не можна вживати хворим, у яких спостерігається схильність до підвищеної згортуваності крові. Тому рослина протипоказана за тромбофлебіту, варикозного розширення вен, після інсульту та інфаркту міокарда. Крім того, рослину не варто приймати під час вагітності, жінкам-годувальницям.
У будь-якому разі, перш ніж приймати народні засоби лікування, варто порадитися з лікарем, і фітотерапевтом зокрема.

Підготувала Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА.

Корисні і лікувальні властивості

Лучна конюшина багатий масою вітамінів, мінеральних сполук і корисних речовин. Приміром, суцвіття рослини містять:

• Білки;
• Жири;
• Клітковину;
• Каротин;
• Дубильні речовини;
• Флавоноїди;
• Саліцилову кислоту;
• Фітоестрогени;
• Ефірні масла і т. д.

Завдяки ряду перерахованих речовин, що містяться в луговому конюшині, рослина відомо не тільки в народній медицині, але і в фармакології. Фахівці офіційної медицини розробляють на основі червоного конюшини лікарські засоби різного призначення.

Але більш відомий і корисний лучна конюшина в домашній медицині, де на основі його суцвіть і стебел готують відвари, настої і настойки, а потім або вживають їх всередину, або використовують зовнішньо як оздоровчих компресів і ванн.

Досить часто відвари конюшини додають в засоби по догляду, так як він допомагає в боротьбі з дерматологічними захворюваннями.

Лікарські засоби, розроблені на основі цієї рослини, можуть володіти рядом наступних властивостей:

1. Антисептичну;
2. Протизапальний;
3. Сечогінний;
4. Жовчогінний;
5. Потогінний;
6. В’яжучий і т. д.

Відвари, що готуються на основі червоного конюшини, служать для боротьби із захворюваннями жовчовивідних шляхів, печінки і нирок, а також перешкоджають запалення придатків у жінок.

Крім того, відвари допомагають при недокрів’ї слабкому організму, запаморочення або головний біль, геморої та ректальному кровотечі, харчовому отруєнні.

При використанні лугового конюшини зовнішнім чином є можливість нейтралізувати біль, а також зупинити розвивається варикоз.

Так як конюшина в складі своїх корисних властивостей має протизапальний і відхаркувальний ефект, він здатний вилікувати будь-які захворювання дихальних шляхів, у тому числі ангіну, сильний кашель, бронхіт, бронхіальну астму або туберкульоз.

Як вже зазначалося раніше, рослина широко застосовується в лікуванні дерматологічних захворювань, а значить використовується в боротьбі з недосконалостями шкіри, діатезом і опіками.

Особливо добре лучна конюшина проявив себе в кардіології, так як здатний зміцнювати стінки кровоносних артерій, стабілізувати роботу серця, а також нормалізувати рівень холестерину в крові.

Серед корисних властивостей червоного конюшини було помічено велику зміст фітоестрогенів, які благотворно впливають на жіночий організм в період клімаксу.

Чай, виготовлений з лугової конюшини, має масу корисних властивостей для мам і їх дітей, так як цей напій стимулює вироблення грудного молока у жінок.

Також ця рослина вважається кращим медоносом, бо мед, зроблений завдяки луговому конюшині, насичений смаком, приємним ароматом, а також лікарськими властивостями, спрямованими на простудні захворювання.

Люпин багатолистий (Lupinus роlуphyllus)

Багаторічна напівкущова рослина з добре
розвиненою кореневою системою. У перший
рік у рослин розвивається розетка
прикореневих листків, на другий —
плодоносні пагони.

Стебла 70-150 см
заввишки, прямостоячі, сильно розгалужені
внизу, рідкоопушені. Листки пальчасті,
великі, мають 9-16 листочків широко-ланцетної
або видовженооберненояйцеподібної
форми, опушені з нижнього боку.

Квітки
сині, рожеві, білі, без аромату, розміщені
в китицях напівкільцями або спіральне.
Суцвіття великі, завдовжки 40- 50 см,
запилення перехресне. Боби малі, завдовжки
4-7 см, містять 6-10 насінин, при достиганні
чорніють, розтріскуються.

Насіння
дрібне, овальне або овальнониркоподібне,
злегка сплюснуте, завдовжки 4-5 мм,
світло-сіре, майже чорне, часто з малюнком.
Маса 1000 насінин — 20-30 г.

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;

назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;

до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. , ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;

тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;

зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);

р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; » (з ч.), «лядвенець», komunica «; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», , ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; », [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; », комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кома́н
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»

комани́на
«конюшина»

комани́чина
«конюшина»

комани́чка
«конюшина лучна»

кома́нка
«тс.; фіалка триколірна»

команниця
«конюшина хмельова, Trifolium agrarium L.»

кома́ця
«тс.; фіалка триколірна»

комениця
«конюшина лучна»

комони́ця
«тс. Mak; конюшина польова, Trifolium arvense L. Mak, НЗ УжДУ 26/2; лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L. Mak»

комо́нник
«Succisa M. et. К.»

комо́нниця
«конюшина польова»

кумани́ч
«конюшина»

куманичина
«конюшина лучна»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
комони́ча «тс.; »	болгарська
komonica «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
komonc «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
kamane «тс.; дика бджола»	латиська
kamanė «джміль»	литовська
комоника «буркун»	македонська
koniczyna	польська
komięga «тс.»	польська
kornonica «лядвенець, Lotus L.; » (з ч.)	польська
komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин»	праслов’янська
komъ «грудка, брила»	праслов’янська
ко́ники «полин звичайний»	російська
ком	російська
комя́га «човен»	російська
комани́ка «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»	російська
комòника «полин звичайний; »	сербохорватська
komonica «тс.; конюшина»	словацька
komónika «тс.»	словенська
komónjica «тс.»	словенська
конюши́на «Trifolium L.»	українська
комани́ца «тс.; лядвенець рогатий»	українська
комони́ка «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.»	українська
комони́ца «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.»	українська
komonika «лядвенець»«; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komunica «лядвенець»«; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komonka	українська
комани́ча	українська
комани́ка	українська
кому́нича «тс.»	українська
комони́ка «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова»	українська
комòњика	українська
комòљика «тс.»«полин звичайний»	українська
koníček	чеська
koňský dětel «Trifolium caballinum»	чеська
komonice «буркун»	чеська
komonjь «кінь»	?
подібні	?
konik	?
konicz	?
koníček	?
konníček «тс.»	?
як «бджолина рослина, бджолина трава»	?
значенні «(дика) бджола»	?
комо́к «тс.»	?
*kъn- «жива істота; рослина»	?
камя́га	?
komonicě «тс.»	?
komonnicě «тс.»	?
komonica «вид конюшини»«буркун»	?
komonc «вид конюшини»«буркун»	?